Романів Олег Миколайович (21.03.1928—03.11.2005)

Українська наука зазнала важкої втрати. 3 листопада 2005 р. передчасно відійшов у Вічність Олег Миколайович Романів — Голова Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, Генеральний Секретар Світової Ради НТШ, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, провідний український учений механік-матеріалознавець, суспільствознавець та організатор науки.

Голова Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) в Україні, генеральний секретар Світової Ради НТШ. Член-кореспондент Національної академії наук України, професор. Заслужений діяч науки і техніки України. Олег Романів народився і провів юність в найбільш північному місті Львівщини м. Сокалі, хоча все його наступне професійне життя пов’язане з нашим древнім Львовом. Після закінчення Львівського політехнічного інституту та аспірантури при цьому ж інституті перейшов на науково-дослідну працю в Інститут машинознавства і автоматики (сьогодні Фізико-механічний інститут Національної академії наук України), в якому упродовж сорока років пройшов довгий шлях від молодшого наукового співробітника до заст. директора з наукової роботи — члена-кореспондента Національної академії наук України. Олег Романів — відомий в Україні та за рубежем вчений в ділянці металознавства та міцності конструкційних матеріалів. З його іменем пов’язане створення нових методів термомеханічного зміцнення металів та нового наукового напрямку в науці про міцність — структурної механіки руйнування матеріалів.

Він автор 380 наукових праць в ділянці матеріалознавства в тому числі 8 монографій та 30 винаходів. Його науково-дослідна праця була пов’язана зі значним внеском у підготовку наукових кадрів: він підготовив 28 кандидатів наук, з числа яких 6 осягнули ступінь доктора наук. Олег Романів двічі удостоювався звання лауреата Державної премії України в області науки і техніки — у 1975 та 1995 рр. 1989 р. став переломним в житті та творчості Олега Романіва. Як один із чільних ініціаторів відновлення в Україні діяльності Наукового товариства ім. Шевченка, він обирається його головою, а з 1992 р. — генеральним секретарем світової спільноти НТШ. Саме з цього часу проф. Олег Романів радикально змінює напрямок своєї творчої праці в руслі потреб національного відродження та розбудови українознавчих студій в Науковому товаристві ім. Шевченка, у його змаганні до повернення своєї колишньої ролі першої національної, загальнодержавної української академії наук. Упродовж останніх 15 років науково-суспільна та публіцистична творчість вченого пов’язана з проблемами історії української науки і культури, поверненням історичної пам’яті та політологічними аспектами сучасного національного відродження в Україні. Редактор численних книг НТШ, а також серійно-періодичних видань Товариства, зокрема „Вісника НТШ“, „Хроніки НТШ“ та серійного збірника „Праці НТШ“. Веде значну організаційну роботу в НТШ, яке упродовж минулого десятиліття розбудувало без державної підтримки дослідну й видавничу інфраструктуру (бібліотека, комп’ютерний центр, друкарня, книгарня). Новий суспільно-науковий і публіцистичний доробок Олега Романіва включає майже 400 публікацій, зокрема книги „Західноукраїнська трагедія. 1941“, „Іван Фещенко-Чопівський — нарис життя і творчості“, публіцистичні праці „Яку державу будує Україна?“, „Чи стане Україна українською?“. Олег Романів лауреат медалі НТШ ім. Михайла Грушевського. З 2002 р. він член Виконавчого комітету Львівської міської Ради. Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) — перша українська національна академія наук, заснована у Львові в 1873 р. Особливий розвиток НТШ розпочався з 1892 р. після реформування установи під проводом Михайла Грушевського. В числі чільних діячів НТШ першого періоду Іван Франко, Володимир Гнатюк, Олександр Барвінський, Філарет Колесса, Степан Смаль-Стоцький, Іван Горбачевський, Іван Верхратський та інші. Ще в період розвитку до Першої світової війни НТШ створило потужну базу власних будівель, де розміщувалися музеї Товариства, унікальна бібліотека україніки з архівними та рукописними фондами, друкарня і книгарня. До пріоритетних наукових напрямів НТШ завжди належало українознавство, зокрема, українська історія, мова і література, фольклор, етнографія, національна географія. В числі провідних діячів НТШ міжвоєнного періоду Василь Щурат, Крило Студинський, Іван Раковський, Володимир Кубійович, Іван Крип’якевич, Василь Сімович, Мирон Кордуба та інші. В 1940 р. НТШ було ліквідоване більшовицьким режимом, проте відновлене у 1947 р. в діяспорі. В 1989 р. львівські вчені відновили діяльність Товариства в Україні. Координаційним органом НТШ є Світова Рада, в склад якої обираються представники НТШ в Україні, США, Канаді, Західній Європі і Австралії. Головним виконавчим органом Світової ради є Генеральний Секретаріат, який статутно знаходиться при матірному Товаристві у Львові. Зараз діяльність НТШ з метрополітарним центром у Львові здійснюється в 6 наукових секціях та 35 комісіях, з 15 територіальними осередками в обласних центрах України. НТШ проводить численні наукові сесії та конференції та здійснює широкомасштабну видавничу діяльність. Зокрема продовжується випуск „Записок НТШ“ заснованих у 1892 р. Керівництво НТШ здійснює її Президія від імені корпусу дійсних членів НТШ. В його склад на останньому сучасному етапі розвитку НТШ обрано 125 провідних вчених України — подвижників ідеї духовного й інтелектуального відродження України. Видавничий доробок НТШ з часу його відновлення в Україні складає понад 400 книжкових і серійних випусків видань.