Цікавий матеріал розмістила робоча група Південно-Каліфорнійського Університету. ЦЕ документ, який описує суттєві зміни в глобальній аудиторії Мережі в 2006 році. Документ (безкоштовна версія) є тут:
http://www.digitalcenter.org/pdf/2007-Digital-Future-Report-Press-Release-112906.pdf
з головного:
Користувачів Інтернету є понад 1 млрд., з них 7% мають власні блоги, а 12% власні сайти, 26% - онлайн-фото(підозрюю, що цифри завищено, хоча хто зна?).
США уже практично вичерпали людський ресурс приросту аудиторії Інтернету. 72% жителів країни користаються Мережею. Причому жінки користають Інтернетом більше за чоловіків.

Далі наводиться текст доповіді А.Пелещишина на засіданні секції інформатики НТШ в березні 2006 року.

Глобальне середовище World Wide Web на сьогодні є безпрецедентним і унікальним інформаційним ресурсом, який об’єднує в собі величезні об’єми інформації. Розвиток цього глобального середовища є одним з ключових напрямків глобалізації та розвитку цивілізації.
Кількість користувачів Інтернет зараз у світі сягає мільярда і продовжує швидко зростати. У цьому рості приймають участь традиційно високотехнологічні країни (Північна Америка, Європа, далекосхідний регіон), проте останнім часом спостерігається також стрімкий ріст популярності Інтернет і в країнах третього світу
Україна приймає активну участь у розвитку даного середовища. WWW поступово займає домінуюче місце серед засобів пошуку, передачі інформації, спілкування в Україні. По різних даних, в Україні активними користувачами Інтернету є від 15% до 20% населення. Вплив WWW на українську громаду постійно зростає, складаючи серйозну конкуренцію електронним ЗМІ та друкованим виданням.
Проте, зі сумом можна зазначити, що на сьогодні Україна та українська нація не використовує в належній мірі потенціал WWW для свого розвитку, більше того, деякі тенденції розвитку WWW та Інтернету породжують обгрунтовані перестороги щодо можливих нових загроз для України. Причиною такої ситуації є не стільки характер сучасних технологій (розвиток Веб-технологій носить досить об'єктивний характер і не може класифікуватися як ворожий Україні), скільки пасивність України у формуванні структури та правил WWW.

На Форумі Рідного Міста розпочалося жваве обговорення україномовних відповідників для сучасних запозичених термінів, що характерні для інтерактивного Вебу - форумів, блогів, чатів, часописів і тп.
Давайте формувати українські терміни для Веб 2.0 - форумів, блогів, ЖЖ
Долучайтеся!

17 грудня 2005 р. у Львівському Будинку вчених відбулися Загальні звітно-виборні збори Наукового товариства ім. Шевченка в Україні за період з листопада 2002 р. по грудень 2005 р.
На початок зборів зареєструвались 136 осіб, у тому числі 79 дійсних членів НТШ із 116. У зборах взяв участь президент Світової Ради НТШ Леонід Рудницький.
У порядку денному зборів: звіти Президії та Ревізійної Комісії НТШ і їх обговорення; вибори голови і керівних органів Товариства; про заходи щодо вшанування пам'яті Олега Романіва; прийняття Ухвали зборів; представлення кандидатів у дійсні члени НТШ; вибори таємним голосуванням дійсних членів НТШ.
Звітну доповідь виголосив в.о. обов’язки голови НТШ в Україні Олег Купчинський.
Переважною більшістю голосів (3 голоси проти) головою НТШ-У на нову каденцію збори обрали Олега Купчинського. Новообраний голова у своєму слові подякував присутнім за довіру. Він зазначив, що довірена йому посада є нелегкою ношею під сучасну пору і висловив твердий намір продовжити працю так, щоб не знизився той рівень який був досі та не змінилися стратегічні завдання НТШ.
Науковим секретарем НТШ в Україні збори обрали Романа Пляцка, заступником голови Товариства з науково-організаційних питань — Романа Кушніра, заступником голови з науково-видавничих питань — Олега Шаблія, заступником голови зі зв’язків з крайовими осередками в Україні, діяспорі, а також обласними та міськими органами влади – Івана Головацького. До складу Президії обрано 23 особи: Тарас Андрусяк, Микола Бандрівський, Іван Вакарчук, Михайло Глушко, Іван Головацький, Ярослав Дашкевич, Степан Злупко, Роксолана Зорівчак, Анатолій Карась, Роман Кирчів, Олександр Козаренко, Володимир Колодій, Олег Купчинський, Роман Кушнір, Георгій Максимович, Володимир Овсійчук, Роман Пляцко, Ігор Стасюк, Ростислав Стойка, Платон Третяк, Дмитро Федасюк, Олег Шаблій, Роман Яців.
Ревізійна комісія НТШ-У обрана у такому складі: Борис Білинський (голова), Василь Осадчук і Андрій Стасишин (члени комісії).
Збори ухвалили заходи щодо вшанування пам’яти незмінного голови відродженого 1989 р. у Львові Наукового товариства ім. Шевченка Олега Романіва.
Відбулися вибори нових дійсних членів Наукового товариства ім. Шевченка в Україні. Ними стали:
Нестор Библюк, Євген Брикайло, Петро Вольвач, Степан Гелей, Ігор Гирич, Михайло Глушко, Ольга Заставецька, Богдан Котур, Марія Крушельницька, Віталій Масненко, Василь Пірко, Микола Притула, Віра Річ, Зиновія-Лариса Служинська.

Українська наука зазнала важкої втрати. 3 листопада 2005 р. передчасно відійшов у Вічність Олег Миколайович Романів — Голова Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, Генеральний Секретар Світової Ради НТШ, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, провідний український учений механік-матеріалознавець, суспільствознавець та організатор науки.

Романів Олег Миколайович
(21.03.1928—03.11.2005)

1. Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Том CCXLVIII. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва.— Львів, 2004.— 627 с.
2. Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Том XIV. Матеріалознавство і механіка матеріалів.— Львів, 2005.— 116 с.

3. Олег Купчинський. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІ-першої половини ХІV століть: Дослідження, тексти.— Львів, 2004.— 1285 с.

4. Василь Слободян. Церкви Холмської єпархії.— Львів, 2005.— 560 с.

5. Григорій Сковорода: Загадковість присутности (матеріали конференції, присвяченої 280-річчю від дня народження Григорія Сковороди).— Львів, 2005.— 138 с.

6. Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного архіву України у Львові: Каталог.— Львів, 2005.— 219 с.

7. Матеріали бібліографії про життя і творчість Дмитра Бортнянського: бібліографічний покажчик.— Львів, 2005.— 85 с.

8. Хроніка НТШ. Число 96. 2004 рік.— Львів; Нью Йорк, 2005.— 270 с.

9. Володимир Патик. Твори з приватних збірок.— Львів: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ.— Київ: Оранта, 2004.— 136 с.

10. Роман Сельський. Твори з приватних збірок.— Львів: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ.— Київ: Оранта, 2005 — 168 с.

11. Іван Труш. Твори з приватних збірок.— Львів: Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ.— Київ: Оранта, 2005.— 128 с.

12. Вісник НТШ. Осінь—Зима.— Львів, 2005.— Число 34.— 48 с.

13. Іван Горбачевський. Матеріали і документи.— Львів, 2005.— 292 с.

14. УСС. 1914—1920. Ювілейне видання.— Львів, 2005.— 160 с.

15. Олег Романів. Львівський Ставропігіон: національна традиція та нові перспективи.— Львів, 2005.— 16 с.

16. Архів Івана Крип’якевича.— Київ; Львів, 2005.— 252 с.

17. Литовська метрика.— Львів; Київ, 2005.— 626 с.

Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) - перша українська національна академія наук. Товариство створене в 1873 р. у Львові за ідеєю подвижників відродження Сходу і Заходу України, розшматованої на той час двома чужинецькими імперіями - Росією та Австро-Угорщиною. Об'єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці Галичини створював стимульований Шевченковою духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії (зокрема після Валуєвського циркуляру 1863 р.) та більш ліберального ставлення до українства в Австро-Угорській імперії. Це була перша в українській історії суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі Його ім'я (початкова назва інституції - Товариство ім. Шевченка): Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльности Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892 р., перетворюється в справжню багатопрофільну академію наук (з незмінним пріорітетом до проблем українознавства). Упродовж більшої частини історії НТШ його структуру визначали три секції: Історично-філософська, Філологічна та Математично-природописно-лікарська. Від 1892 р. з появою першого тому "Записок НТШ" а далі й інших серійних наукових збірників, розпочалася наукова розбудова Товариства. Особливий науковий та організаційний поступ здійснено під головуванням Михайла Грушевського (1897-1913): великого розмаху набрав випуск численних серійних і монографічних видань, придбано декілька великих будинків, розпочато створення музеїв, бібліотеки та архівів. Академічний статус Товариства закріплено запровадженням елітарного корпусу провідних вчених - дійсних членів НТШ, до якого крім видатних подвижників української науки приєднано велику когорту славетних вчених Європи. У цей період появилось ряд фундаментальних збірників та монографій, пов'язаних зі студіями української історії, словесності та етнографії (зокрема багатотомна "Історія України-Руси" Михайла Грушевського). Інтелектуально-організаційне осердя НТШ в період тогочасного дуже плідного етапу діяльности Товариства, створювала "золота трійця" в особі Михайла Грушевського (голова Товариства, історик), Іван Франко (голова Філологічної секції) та Володимир Гнатюк (науковий секретар, наукові зацікавлення - фольклор і етнографія). Перша світова війна радикально змінила долю НТШ. В час нетривалої російської окупації Львова (1914-15) Товариство було закрите, знищені його колекції та друкарня. Також наступне післявоєнне відродження НТШ проходило в умовах польських репресій та економічної дискримінації. Проте Товариство продовжувало свою діяльність, виходили "Записки НТШ" та інші збірники. Набули значної ваги наукові напрямки пов'язані зі стислими науками, формувалися нові музеї та природні заповідники. Вийшла друком перша Українська Загальна Енциклопедія. Набула особливого світового значення бібліотека україніки НТШ. В 1940 р. після приходу у Львів більшовиків Товариство було розгромлене, його музеї та колекції розчленовані між різними установами, окремі діячі репресовані та навіть фізично знищені (Р. Зубик, К. Студинський, П. Франко, В. Старосольський, І. Фещенко-Чопівський). Проте вже після війни численні діячі НТШ, що подалися в еміґрацію, на своєму з'їзді в Баварії у 1947 р. відновили діяльність НТШ. У зв'язку з міграцією переміщених осіб у різні країни вільного світу в діаспорі утворилося чотири краєві центри НТШ: в США (з 1947 р.), Канаді (1949) та Австралії (1950); західноєвропейський осередок НТШ переселився в Сарсель під Парижем, де під проводом проф. В. Кубійовича сформувався Інститут Енциклопедії Українознавства. Упродовж останніх п'ятидесяти років діаспорні крайові Центри НТШ достойно представляли у світі вільну українську науку, в першу чергу українознавство. В період так зв. перебудови і з наближенням розвалу СРСР вчені Львова - 21 жовтня 1989 р. відновили діяльність НТШ в Україні, як суспільного сектора української науки. Упродовж років нової Української незалежности НТШ перетворилося в загальноукраїнську суспільну академію з центром у Львові. Діяльність Товариства охоплює 6 наукових секцій та 35 комісій, а також 15 територіальних осередків, переважно в обласних центрах України. У частково відзисканих будинках розташована адміністрація Товариства, бібліотека, сесійні приміщення, Дослідно-видавничий центр НТШ, що включає комп'ютерний осередок, друкарню та "Українську книгарню наукового Товариства ім. Шевченка". Найвагомішим здобутком відродженого Товариства є активна видавнича діяльність, вона включає випуск численних серійних видань, зокрема "Записок НТШ".