Публікації

Причини всихання ялинових лісів Карпат і заходи для припинення їх деґ

Протягом значного часу минулого століття у монодомінантних ялинових насадженнях Карпат спостерігалося зменшення приросту, суховершинність і масове всихання ялини. Цей неґативний процес деґрадації ялинових лісів висвітлений в ряді робіт вчених-лісівників України, Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини ще у ХІХ—ХХ ст. (М. Czaskoczi, 1874; Е. Ноlowkievicz, 1877; І. Nowicki, 1884; V. Реrrina, 1960; С. Генсірук, 1964; М. Sziget, 1885; О. Vincent, 1936; А.

Інноваційні засади моделювання української економічної перспективи

Однією із суттєвих прикмет сучасности є формування інформаційної цивілізації, що спирається на інноваційні технології в усіх сферах буття. Розвиток інформаційного суспільства пов’язаний з глобалізаційними процесами, які, своєю чергою, диктують умови для розвитку конкурентноспроможного виробництва й економіки взагалі. Все це значно ускладнює розвиток національних економік, які формуються на руїнах планово-директивної господарської системи.

Церкви доби Гетьманщини як об’єкт руйнівних заходів тоталітаризму

Українська Церква, за влучною характеристикою В. Щербаківського, була „душею волелюбного народу, народу артиста і поета, і часто у хвилини знесилення, суму, жалю і зневаги змушувала його звертати увагу на церкву, куди можна було ховатися зі своїми скорботами, виливати свою нудьгу, свої жалі перед Голготою, де можна було набиратися сили й енерґії для нової, завзятішої і ще тяжчої боротьби за волю, за добробут, за щастя рідного краю“[1].

Портрет незнайомки

Робочий кабінет письменника, усе, що його оточує у години творчої праці, без сумніву, має той чи інший вплив на творчість: книжки під рукою під час роботи, спосіб писання, речі на столі чи біля столу... А що вже казати про портрети людей, які прикрашають стіни робочого кабінету — усе це більшою чи меншою мірою позначається на творчому процесі, завжди становить інтерес для дослідника і криє у собі якусь таємницю.

Соціолінгвістичні засади Івана Франка

Над різними „питаннями язиковими“, як сам Іван Франко про це пише, йому доводилося багато розмірковувати. І вчений прийшов до розуміння величі мови, її таємничої мудрости, всеосяжности слова, його незбагненної сили. Він показав, що мова — це „скарбівня людських досвідів, спостережень, поглядів і чуття, людської цивілізації“[1].

Львів і святість

Сакральна архітектура та сакральний ландшафт Львова — відображення у священних місцях і спорудах тисячолітньої історії пошуку шляху до Бога на нашій землі від язичництва до християнства в розмаїтті віровизнань сучасности, це — багатобарв’я стилів, найкращі імена українських та чужоземних зодчих, що споруджували храми упродовж віків, пам’ять і традиція місця. Львів, будучи на перехресті європейських шляхів, віддавна відзначався багатонаціональним характером свого населення, відтак — культури і віровизнань.

Стрілецькі пісні

Упоряд., запис, вступ. ст., коментар та додатки Оксани Кузьменко.— Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005.— 640 с. + 32 с. іл.

МИРОСЛАВ МОРОЗ (17.01.1923—04.02.2006). Некролог

4 лютого 2006 р. відійшов у вічність Мирослав Олександрович Мороз — кандидат філологічних наук (1963), відомий літературознавець, визначний бібліограф, етнограф , фольклорист, лавреат Літературної премії ім. І. Франка АН України (1993), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, відкрита й доброзичлива людина.

Народився М. Мороз 17 січня 1923 р у Львові; у 1929—1939 роках навчався у школі, а в січні 1940 р. вступив на перший курс Львівського державного педагогічного інституту. З січня 1941 р. працює учителем початкової школи в селі Великі Грибовичі біля Львова — аж до мобілізації у Радянську армію у серпні 1944 р., а вже 10 вересня був поранений у голову. Після одужання відправлений на фронт із частинами, які перебували на території Польщі, Чехо-Словаччини й Австрії. Демобілізований М. Мороз аж у листопаді 1945 р.

Восени 1945 р. вступив на філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, який закінчив (після повернення з ув’язнення) у 1956 р.

Відлуння голодомору-ґеноциду 1932—33. Етнокультурні наслідки голодомор

„Етнографічний матеріял буде змінений“ — з такими жорстокими словами, сповненими безпрецедентного цинізму й чорної завзятости, пророкували чиновники ҐПУ тотальну смерть українському етносові. На щастя, українці вже вкотре зуміли вистояти в цій нерівній боротьбі й відродити себе та власну культуру.

Не так далеко відійшли в минуле ті страшні й трагічні роки голодомору 1932—1933 — найжорстокішого злочину ХХ ст. супроти України, котрий, за скромними підрахунками місцевих і зарубіжних учених, забрав від семи до десяти, а то й більше мільйонів життів. І нехай ця цифра нікого не шокує! Доповідаючи своєму урядові про поточну політичну ситуацію та голод в Україні 31 травня 1933 року, консул Італії у Харкові Серджіо Ґраденіґо наголосив, що заздалегідь спланована політика Кремля ставить собі за мету „зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців з жертвою від 10 до 15 мільйонів осіб. Нехай ця цифра не здається перебільшеною,— з гіркотою констатував консул.— Я тієї думки, що її перевищили й що, мабуть, уже її досягли...“ Що саме розумів під „українською проблемою“ у даному контексті цей проникливий дипломат? Передусім — намагання імперського режиму фізично зламати волелюбність і нескореність українського духу, ліквідувавши в такий спосіб небезпеку майбутніх політичних ускладнень на шляху до зміцнення Російської імперії. Отже, голодом окупанти знищували свідоме українське селянство, а також інтеліґенцію, які складали велику частку всіх українців і активно противились засиллю колгоспів. Таким чином звільнялася велика територія для завезення етнічних росіян в українські міста і села — замінювався „етнографічний матеріял“.

Тенденції в глобальному розвитку Інтернету

Цікавий матеріал розмістила робоча група Південно-Каліфорнійського Університету. ЦЕ документ, який описує суттєві зміни в глобальній аудиторії Мережі в 2006 році. Документ (безкоштовна версія) є тут. Користувачів Інтернету є понад 1 млрд., з них 7% мають власні блоги, а 12% власні сайти, 26% - онлайн-фото(підозрюю, що цифри завищено, хоча хто зна?). США уже практично вичерпали людський ресурс приросту аудиторії Інтернету.

Українська медицина Львова до початку Другої світової війни

До 750-річчя Львова
Українська медицина Львова до початку Другої світової війни

Ярослав Ганіткевич.
Доповідь на міжнародній конференції УЛТ у Львові, вересень 2006 року

Які наукові ступені потрібні українським вченим?

Наука і наукові кадри відограють надвичайно важливу роль в розвитку суспільства, в наково-технічному прогресі, у різних галузях народного господарства. Невипадково питання стану науки в Україні, ситуації з науковими кадрами так прискіпливо обговорюються в нашому суспільстві, зокрема існування і фінансування наукових установ, відношення університетської і академічної науки, система освіти і підготовки наукових кадрів, проблеми автономії університетів.

Романів Олег Миколайович (21.03.1928—03.11.2005)

Українська наука зазнала важкої втрати. 3 листопада 2005 р. передчасно відійшов у Вічність Олег Миколайович Романів — Голова Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, Генеральний Секретар Світової Ради НТШ, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, провідний український учений механік-матеріалознавець, суспільствознавець та організатор науки.

Голова Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) в Україні, генеральний секретар Світової Ради НТШ. Член-кореспондент Національної академії наук України, професор. Заслужений діяч науки і техніки України. Олег Романів народився і провів юність в найбільш північному місті Львівщини м. Сокалі, хоча все його наступне професійне життя пов’язане з нашим древнім Львовом. Після закінчення Львівського політехнічного інституту та аспірантури при цьому ж інституті перейшов на науково-дослідну працю в Інститут машинознавства і автоматики (сьогодні Фізико-механічний інститут Національної академії наук України), в якому упродовж сорока років пройшов довгий шлях від молодшого наукового співробітника до заст. директора з наукової роботи — члена-кореспондента Національної академії наук України. Олег Романів — відомий в Україні та за рубежем вчений в ділянці металознавства та міцності конструкційних матеріалів. З його іменем пов’язане створення нових методів термомеханічного зміцнення металів та нового наукового напрямку в науці про міцність — структурної механіки руйнування матеріалів.

Сторінки

Підписатися на RSS - Публікації