17 вересня 2021 р. у Львові у віці 82 роки померла знаний історик, етнолог, архівіст, доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ Оксана Омелянівна Франко

НТШівська спільнота понесла непоправну втрату!

17 вересня 2021 р. у Львові у віці 82 роки померла знаний історик, етнолог, архівіст, доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ
Оксана Омелянівна Франко.

Оксана Франко народилася 11 квітня 1939 р. у с. Підгірки (нині частина м. Калуша) в родині Омеляна Франка й Анни Тацуняк і була прямою спадкоємицею роду Франка, себто онукою рідного брата Івана Яковича – Онуфрія Яковича (1861–1913).
До школи майбутня вчена пішла у вересні 1945 року — спершу п’ять літ навчалась у Підгірках, пізніше — у Калуші. А згодом Львів, університет, історичний факультет. Одружившись, вісім років з чоловіком працювала у Ленінграді, Архангельській області, Вільнюсі, знову Ленінграді: вчителювала, обіймала посаду наукового співробітника в Центральному державному історичному архіві. Зацікавилася українікою, зосередила свою увагу на джерелознавчих питаннях суспільно-політичного руху в Україні кінця 50-х — початку 60-х рр. ХІХ ст. Багаторічні архівні пошуки увінчалися в 1985 р. захистом кандидатської дисертації.
У 1968 р. Оксана Омелянівна переїхала до Києва, отримала посаду старшого наукового співробітника у відділі публікацій Центрального державного історичного архіву, а пізніше (з 1972 р.) очолила відділ використання документів і матеріялів. Тут працювали такі знані археографи, як Іван Бутич, його дружина Марія Бутич, Іван Глизь. Разом із ними Оксана Франко підготувала до видання тритомовий корпус матеріялів „Кирило-Мефодіївське товариство“. Але почались нові репресії проти української культури та її яскравих провідників і згадане видання вийшло у Києві лише 1990 року. Подібне сталось і з виданням „О. Ф. Кістяківський. Щоденник (1874—1885)“ у 2-х томах, що його підготували до друку згадані науковці (а серед них також Валентина Шандра) під керівництвом Івана Бутича. Цей Щоденник так само заборонили, його оприлюднили тільки в 1994—1995 рр.
1975 р. Оксана Франко, в тому ж таки Києві, очолила Науковий архів Інституту археології АН УРСР, в якому безперервно працювала до 1990 р. Тут до серця припала їй творча спадщина етнографа, антрополога, археолога та дійсного члена НТШ Федора Вовка, частину якої дослідниця вперше оприлюднила.
А 1990 року, після 22-літнього перебування в Києві, визнана архівістка цілком перебралася до Львова, на кафедру етнології історичного факультету Франкового університету: з 1994 р. О. Франко — доцент, з 2004 р. — на посаді професора, в 2011 р. отримала звання професора. У 2000 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України вона успішно захистила докторську дисертацію на тему „Наукова та суспільно-політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка“. Надалі продовжує активно вивчати наукову спадщину інших дійсних членів НТШ, не тільки в Україні, а й у Празі, Мюнхені, Парижі (Сарсель), Петербурзі — там, де жили і діяли члени Товариства. Знайшла маловідомі документи Федора Вовка в Парижі (1995), побувала у Відні, Бухаресті, Тульчі, Дунавці, де мешкав наш знаменитий науковець у часи еміґрації. В 1995 р. вона перебувала на стажуванні в Европейському центрі НТШ у Парижі (Сарсель). Виявила також і опрацювала архіви Вадима Щербаківського в Празі (1996) та Мюнхені (2017). У збірнику „З історії Наукового товариства імені Шевченка“ (1998) опублікувала свою ґрунтовну працю „Діяльність Федора Вовка в Науковому товаристві ім. Шевченка“.
До того ж Оксана Франко — автор двох монографій, одна з них під назвою „Федір Вовк“ вийшла друком у Нью-Йорку в 1997 р. у видавничій серії УВАН у США, а друга — у Києві у 2001 р. під заголовком „Федір Вовк — вчений і громадський діяч“; співупорядник наукового видання „Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком“ (Львів; Київ, 2001).
Оксана Франко послідовно, системно досліджувала творчу спадщину Федора Вовка, Вадима і Данила Щербаківських, Івана Франка, його брата Онуфрія, дітей письменника та інших членів його родини, а також Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Володимира Гнатюка, Степана Томашівського, Івана Раковського та ін.
У доробку Оксани Омелянівни Франко згадані монографії, а також розділи в колективних виданнях, наукові та науково-популярні статті (понад 200), упорядкування багатотомових видань, численних збірників, керівництво захищеними дисертаціями, змістовні лекції з етнології, історії України, постійні виступи з доповідями на засіданнях НТШ та інших товариств.

Вічна пам’ять про Оксану Франко назавжди залишиться у серцях друзів, колег, близьких і всіх тих, які коли-небудь працювати чи спілкуватись з цією прекрасною людиною.