У 2010 році виповнюється 150 років від дня народження і 81 рік від дня трагічної смерті одного з видатних українців кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ярослава Окуневського. Його постать – одного з представників роду українських інтелігентів Окуневських – в добу тоталітаризму була викреслена з історії нашої культури, літератури, медицини, В УРСР його ім’я і діяльність замовчували, публікації, заховані в спецхранах, не перевидавали. Тільки в українській діаспорі зберігали пам'ять про нього, згадували у своїх виданнях.

Гайда Р., Пляцко Р. Іван Пулюй (1845-1918). Життєписно-бібліографічний нарис

Основна частина пропонованої книжки, крім Вступу і Життєпису, містить шість розділів, у яких висвітлені різні аспекти діяльности Івана Пулюя. У Вступі подано сконденсований творчий портрет Івана Пулюя як високо-талановитої людини у своїй багатогранності. Найбільше уваги приділено фізичним дослідженням (розд. 2), які стосуються трьох напрямів: молекулярної фізики, катодного проміння та Х-променів.

ВАРЛААМ КОМПАНЕВИЧ*
(1777—1858)

Загальновідомо, що для повнокровного розвою суспільства потрібне самоусвідомлення того, як люди жили, думали, творили в минулому. В час, коли чималими зусиллями суспільство відновлює пам’ять, контекст історії завжди потрібний. Він збагачує чин і сприяє поступу. Важливе місце в цьому процесі належить особам, які виражали суспільно-політичну думку, створювали філософію своєї епохи, займалися освітою і просвітою, наукою. Серед цих осіб у Західній Україні кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст. був Варлаам Компаневич.

У березні 2006 року виповнюється 70 років видатному українському історикові, академікові Національної академії наук України Ярославові Ісаєвичу. Він належить до нечисленної групи вчених-істориків, які, попри несприятливі обставини радянського правління, змогли здобути справжнє наукове визнання ще до розпаду СРСР, а потім відкрити всьому світові інтелектуальну значущість українознавчих досліджень. У незалежній Україні Я. Ісаєвич розвинув та примножив свої наукові здобутки, а також довів, що є не лише першорядним ученим, а й добрим організатором та керівником.

Володимир Васильович Панасюк — всесвітньо відомий український учений в галузі механіки та міцности матеріялів і конструкцій, академік НАН України, дійсний член НТШ, доктор технічних наук, професор, директор Фізико-механічного інституту ім. Г. Карпенка (ФМІ) НАН України. Народився 27 лютого 1926 року в с. Красному на Холмщині, закінчив у 1951 році Львівський держуніверситет за спеціяльністю механіка.

22 жовтня 1925 р. у селянській родині Юлії і Костя Медведиків у с. Жабиня на Зборівщині народився син, якому судилося прославити родину, громаду односельців та за майже півстолітню працю збагатити українську культуру й науку цінними фольклорними і літературно-мистецькими дослідженнями і матеріялами із Західного Поділля.

80 прожитих у нелегких умовах літ ні морально, ні фізично не вгнули Степана Стельмащука.

Ігор Рафаїлович Юхновський народився 1 вересня 1925 року в с. Княгинині Млинівського району, тепер Рівненської области. Але дитинство і юність пройшли в м. Кременці, що на Тернопільщині, в якому батьки збудували хату. Тут же в тодішньому Кременецькому ліцеї починав він здобувати освіту. Ліцей мав на той час прекрасні умови для навчання: високоосвічених „професорів“ математики, іноземних мов, були тут чудова бібліотека, рисувальні зали із зображеннями античних і середньовічних скульптур. У 1939 році радянська влада закрила ліцей і на його базі відкрила середню загальноосвітню школу та педагогічні курси, що згодом переросли в учительський інститут.

Ігор Юхновський до Другої світової війни встиг закінчити лише 7 класів ліцею. За німецької окупації він деякий час навчався у лісотехнікумі, що містився у селі Білокриниця, але й там навчання тривало недовго.

МИРОСЛАВ МОРОЗ
(17.01.1923—04.02.2006)

4 лютого 2006 р. відійшов у вічність Мирослав Олександрович Мороз — кандидат філологічних наук (1963), відомий літературознавець, визначний бібліограф, етнограф , фольклорист, лавреат Літературної премії ім. І. Франка АН України (1993), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, відкрита й доброзичлива людина.

Зиновія Служинська —
доцент Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, дійсний член НТШ, член УЛТ у Львові, Член Товариства медичних генетиків України, член товариств “Просвіта” та “Меморіал”, член Українського геральдичного товариства, відповідальний редактор Українського інформаційного бюлетня здоров'я. Народилась 19 лютого 1936 р. у м.Ходорів Львіської області. Протягом десяти років Зиновія Служинська була вченим секретарем Львівського відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. Вавілова, автор трьох монографіій, співавтор трьох посібників, 28 методичних розробок, 142 статей та тез, 48 рецензій, 42 публіцистичних статей.